Науково - теоретичні засади оновлення технологічних механізмів розвитку професійної майстерності класних керівників та класоводів.

        Вибудовуючи процес виховання, його організатори мають керуватися особистісно зорієнтованим підходом  до інтересів, потреб, здібностей, нахилів кожного вихованця, тим самим створюючи умови для його самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення на основі національних та загальнолюдських цінностей, як зазначено в Національній програмі виховання дітей  та учнівської молоді.

       Сьогодення потребує використання саме технології, орієнтованих на особистість.

      Суть соціального замовлення суспільства школі полягає у вихованні особистості, яка володіє не лише певною сумою знань, умінь і навичок, а й здатна активно включитися в демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні.

      Школа сьогодні є однією з основних інституцій соціалізації молодого покоління, і саме вона, як наголошується а Концепції загальної середньої школи, «простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації й гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху».

     Відповідне технологічне забезпечення виховного процесу має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників педагогічного процесу та сприяє практичній реалізації прагнень вихованців до соціально-морального саморозвитку.

      Сфера виховання є відкритою до пошуку альтернативних (нетрадиційних) способів виховання. Вони асоціюються з новими моделями виховних систем, такими підходами до розв’язання педагогічних проблем, які вважаються інноваційними, прогресивними. Використання технології є завжди вибором стратегії, принципів, системо твірних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики й стилю виховної роботи.

      Василь Сухомлинський наголошував, що «майстерність і мистецтво виховання всебічно розвиненої особистості полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним , отже й перед найпосереднішим, найважчим вихованцем, ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє «Я», черпати сили з джерела людської гідності, почувати себе не обділеним, а духовно багатим».

     Виходячи з того, що дитина є суб’єктом виховного процесу, слід докорінно змінити його організацію на основі використання таких педагогічних технологій, які ставлять за мету не нав’язування правил і норм та примусове їх виконання, а  створення сприятливих умов для осмислення й свідомого засвоєння моральних норм та духовних цінностей, а  також набуття учнями досвіду ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе.

      Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» окреслює основні позиції щодо ви будови сучасного виховного процесу, який передбачає науково обґрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей. Там само обумовлена і роль класного керівника як організатора виховного процесу.

        Створення ж умов для самореалізації учнів у складному сьогоденні, формування здатності зайняти своє покликання, місце у життєвому просторі, у системі виховної роботи є одним із пріоритетних завдань класного керівника.

       Саме йому належить провідна роль у реалізації сучасних технологій виховної роботи на основі проектування розвитку особистості, її пізнавальних інтересів, здібностей кожного з вихованців у процесі становлення класного учнівського колективу.

      Процес виховання має бути  персоніфікованим (індивідуальним) і колективним водночас. Спрямованим на розширення соціальної компетентності та розкриття індивідуальності кожного учня для колективу і нього самого, особистісне  зростання юної людини.

     Програма виховання в конкретному учнівському колективі має бути творчою, вирізнятися власною специфікою, що зумовлюється особистістю ситуації розвитку, провідною діяльністю, виховними мікро- та макросоціумів, рівнем розвитку особистостей і класних колективів, власними можливостями педагога.

      Прояву індивідуальності, реалізації учнями своїх природних нахилів. Здібностей і потреб, можливості самовираження, саморозвитку сприяє їхня участь у колективні творчій та проектній діяльності.

 Питання оновлення процесу виховання на базі впровадження в практичну діяльність його організаторів у школі, класі сучасних виховних технологій особистісної орієнтації стали предметом обговорення на засіданнях . Акцентується увага педагогів на тому, що ці технології не можуть бути самоціллю, а їх використання є завжди вибором стратегії, пріоритетів, системо твірних чинників взаємодії вихователя і вихованців,  а також вибором тактики та стилю виховної роботи.

      Найбільший інтерес  викликають технології колективної творчої  діяльності. Що викликали методику колективних творчих справ за І. Івановим та метод проектів.

     Важливо, щоб педагоги усвідомили, що успіх та ефективність упровадження будь-якої виховної технології в систему виховної роботи залежить від їх професіоналізму й компетентності, готовності до організації інноваційної діяльності, самоусвідомлення своєї ролі як співавтора і наставника, індивідуальної активної позиції, а також особистісних моральних якостей.