пʼятницю, 16 січня 2015 р.

Краще один раз побачити, ніж сто раз почути



Працювати в групах цікаво





Дослідження означає бачити те, що бачили всі. Думати так, як не думав ніхто (А.Сент-Дьоб'ї)




Марафон "Діти Плесни - за мир"



Навчаючи - виховую



Працюємо в групах










Хімія - наука дослідника





















ДОМАШНІЙ ХІМІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ



Дослідницькі проекти вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних і дослідницьких робіт, методів обробки інформації. Структура їх наближена до істинного дослідження. Цей тип проектів пов'язаний з аргументацією актуальності теми, формулюванням проблеми дослідження, зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень. Практична орієнтація хімічного експерименту передбачає посилення його ролі у формуванні навичок грамотного і безпечного поводження з речовинами, необхідними в повсякденному житті. Домашній хімічний експеримент – це досліди, які учні самостійно виконують в домашніх умовах за завданням вчителя.
Ознаки, які характеризують самостійну роботу учнів:
·        а) наявність завдання;
·        б) відведення часу для виконання;
·        в) виконання учнями завдання;
·        г) складання учнями звіту чи презентації про виконану роботу.
Досліди повинні відповідати пізнавальним цілям уроку. З їх допомогою учні розв’язують певні завдання або наочно ілюструють навчальний матеріал. Для дослідів добираються речовини і матеріали ужиткового характеру (харчові продукти, засоби гігієни, побутової хімії, медичні препарати тощо). Всі досліди повинні бути простими, займати небагато часу та супроводжуватися чіткими ознаками реакцій.
Для дослідів буде потрібно невелику кількість овочів, фруктів, харчової соди, оцту, соків, тому, необхідно звернутися до батьків з проханням, не жаліти, якщо дитина зіпсує їх в своїх дослідах, адже вона пізнає навколишній світ, а це - крок у велику науку. Посудом у домашній лабораторії слугуватимуть скляні ампули від пігулок, флакончики від пеніциліну, стрептоциду та інших ліків. Скляна тара з-під продуктів підходить для зберігання деяких реактивів і проведення дослідів.
Учителю необхідно спочатку самому проробити досліди та дати коротку інструкцію з дотримання безпечної роботи.
Презентація, звіти учнів повинні бути короткими, а за формою нагадувати складання звіту про виконані практичні роботи в класі.
Методика проведення дослідження
1. Підготовчий етап:
2. Знайомство з об'єктом дослідження. Учень отримує картку – завдання.
3. Ознайомлення з технікою безпеки.
4. Проведення дослідження.
5. Оформлення результатів роботи.
6. Презентація, звіт.
7. Оцінка своїх дій:
·        Чого і як навчився?
·        Що, на твій погляд, можна зробити інакше?
·        Яких умінь і навичок набув?
·        Що вдалося найкраще?
Інструкція:
1.           Точно дотримуйся рекомендацій вчителя.
2.           Починай роботу тоді, коли зрозумієш усі дії. Перед початком досліду уважно прочитай описання від початку і до кінця. Зручно розмісти на робочому столі усе, що пригодиться для досліду: посуд, реактиви, ганчірку.
3.           Ніколи не пий і не їж речовин, які використовуєш в своїх дослідах, а також не дозволяй їм потрапляти тобі в очі, рот.
4.           Нюхай їх обережно, поступово підносячи речовину до носа, до моменту відчуття запаху.
5.           Зроби так, щоб всі речовини знаходилися в недоступному для маленьких дітей місці.
6.           Якщо ти відлучився від своєї експериментальної роботи, або залишив на якийсь час, залиш поряд з нею записку, щоб ніхто не зіпсував тобі дослід.
7.           Після закінчення роботи наведи порядок на робочому місці, вимий руки та провітри кімнату.
Як розраховувати накопичувальні бали.
Оцінювати дослідницькі поекти можна індивідуально, але найбільш доцільною при виконанні даної роботи є система накопичення балів з переведенням їх суми в тематичний бал за звичною 12-бальною шкалою. Різним видам учбової роботи та відповідним досягненням, залежно від конкретного значення, встановлюється різна «ціна» в балах. На початку вивчення теми учням повідомляється шкала відповідних балів, які вони можуть отримати. Якщо учитель працює за такою шкалою, то вона повинна бути і в учня, входити до складу його портфоліо.

Шкала балів
·        Знання ключових понять – 2 бали.
·        Уміння їх використовувати під час семінарського заняття, проведення експерименту – 3 бали.
·        Дотримання усіх правил по техніці безпеки, виконання і оформлення практичної роботи – 4 бали.
·        Складання кросворду, розповіді-завдання, хімічної казки – 3 бали.
·        Усний виступ – 3 бали.
·        Усний виступ з демонстраційними дослідами – 4 бали.
·        Захист міні-проекту або міні-дослідження – 3 бали.
·        Успішний захист проекту, дослідження – 10 балів.
·        Реферат – 7 балів.
·        Активність на заняттях (завжди) – 1 бал.
·        Активна участь в проведенні підсумкових занять (3 бали).
·        Використання фотоматеріалів, комп'ютерних технологій для оформлення своїх робіт – 5 балів.
Таким чином, при накопиченні 25 балів учень отримує залік з балом достатнього рівня, більше 25 – залік відповідає балу високого рівня.

Приклади домашнього хімічного експерименту
1.           Хроматографія на папері (тема «Чисті речовини і суміші»)
Розділіть методом хроматографії на папері наступні суміші:
·        А) спиртний розчин «зеленки»,
·        Б) водний розчин чорної туші для креслярських робіт.
Мета експерименту: освоїти метод паперової хроматографії, навчитися визначати різницю між чистими речовинами і сумішами.
Обладнання: хімічний стакан, смужка фільтрувального або промокального паперу, спиртний розчин «зеленки», водний розчин туші для креслярських робіт.
Методика проведення
Смужку з фільтрувального паперу необхідно підвісити над посудиною з розчином «зеленки» і чорної туші так, щоб папір лише торкався розчину. Межа підйому «зеленки» і фарбувальної речовини відставатимуть від межі підйому спирту і води відповідно. Таким чином, відбувається розділення двох речовин у складі однорідних сумішей: а) спирту і діамантового зеленого, б) води і фарбувальної речовини.
Результати роботи і висновки: Складіть звіт про виконану роботу, приклейте отримані хроматограми та проаналізуйте результат.
2. Розділення сумішей (тема «Чисті речовини і суміші»).
Приготуйте суміш кухонної солі, землі і стружок, що утворюються після заточування олівця.
Мета експерименту: навчитися розділяти неоднорідні суміші.
Обладнання: кухонна сіль, земля, стружки після заточування олівця, стакан, вода, фільтр, ложка, сковорода.
Методика проведення експерименту:
Приготуйте суміш, перемішавши по одній чайній ложці кухонної солі, землі і олівцевих стружок. Розчиніть отриману суміш в стакані води. Стружки, що спливли, видаліть шумівкою і покладіть для підсушування на аркуш паперу. Виготовте фільтр з бинта або марлі, склавши 3-4 шари, і не туго натягніть його на інший стакан. Профільтруйте суміш. Фільтр із землею, що залишилася, добре просушіть, потім зчистіть її з фільтру. Відфільтровану рідину (фільтрат) перелийте із стакану в емальовану миску або сковорідку і випарте. Кристали солі, що виділилися, зберіть. Порівняєте кількості речовин до і після виконаних операцій.
Результати експерименту і висновки:
Замалюйте хід експерименту.
Дайте поняття неоднорідним сумішам.
Зробіть висновок про способи розділення речовин. На яких властивостях речовин вони ґрунтуються.
3. Хімічні явища (тема «Фізичні та хімічні явища»).
Завдання: дослідіть, чи взаємодіють харчова сода, шкаралупа
курячого яйця зі столовим оцтом.
Реактиви та обладнання: харчова сода, столовий оцет, стакан, чайна
ложка, шкаралупа курячого яйця.
Порядок виконання
Насипте на дно стакана харчову соду і додайте 3-4 мл столового оцту
(розчин оцтової кислоти, w = 4-9%). Що ви спостерігаєте? Які ознаки
хімічної реакції ви побачили? Опишіть їх.
В інший стакан покладіть 2-3 шматочки шкаралупи курячого яйця і
додайте стільки саме за об’ємом столового оцту. Що ви спостерігаєте?
Опишіть ознаки даної реакції.

4. Добуванню кисню з гідроген пероксиду, його
розпізнавання (тема «Добування кисню. Реакція розкладу»).

Завдання: добудьте кисень з гідроген пероксиду, виявіть його.
Реактиви та обладнання: гідроген пероксид (водний розчин, w =
3%), стакан, шматочки дрібно нарізаної сирої картоплі, дерев’яна скіпка, сірники.
Порядок виконання
а) Добування кисню з гідроген пероксиду. Налийте у стакан 2-3 мл
розчину гідроген пероксиду (цю речовину в побуті називають «перекис») і додайте 3-4 шматочки дрібно нарізаної сирої картоплі. Що спостерігаєте? Які ознаки реакції?
5. Активність різних видів каталізаторів при розкладанні гідроген пероксиду (тема «Добування кисню. Реакція розкладу»).

При розкладанні гідроген пероксиду, замість манган(ІY) оксиду, можна використати активоване вугілля, подрібнений шматок будь-якої кімнатної рослини, маленький шматок сирого м’яса або декілька сталевих ошурок. Оскільки швидкість реакції не залежить від кількості каталізатора, то за швидкістю виділення бульбашок можна зробити висновок про активність різних каталізаторів.

6. Горіння (тема «Умови виникнення та припинення горіння»).
Завдання: дослідіть умови припинення горіння.
Реактиви та обладнання: Парафінова свічка, стакан, літрова скляна банка, сірники.
Порядок виконання
У два стакани помістіть парафінові свічки, запаліть їх. Один стакан із свічкою накрийте літровою скляною банкою, а другий – трилітровою.
Що спостерігаєте? Чому?
7. Дослід. Кислоти (тема «Кислоти: поширеність в природі, виявлення, використання»).
Проробіть досліди з фіолетовим лакмусовим папірцем, отриманим від учителя.
Прикладіть його на зріз яблука; нанесіть на нього краплю кислого молока; краплю оцту ; лимонного соку.

8. Дослід. Кислоти та основи на кухні.
Вам буде потрібно: оцет, лимонний, апельсиновий, яблучний соки, лимонна кислота, харчова сода, миючий засіб, стакани.
Порядок виконання роботи.
Насипте повну ложку соди в порожній стакан. Налийте в стакан трохи оцту. Що спостерігаєте?
Дослідіть лимонний, апельсиновий, яблучний соки, миючий засіб.
Змішайте краплю миючого засобу з будь-якою рідкою кислотою (оцтом, фруктовим соком). Додайте невелику кількість отриманої суміші в ложку з харчовою содою. Чи утворюється при цьому піна? Утворення піни вказує на те, що розчин продовжує залишатися кислотою.
Додайте додаткову кількість миючого засобу в отриману раніше суміш. Продовжуйте тестувати кислотні властивості суміші, спостерігаючи за виділенням піни. Припинення утворення піни означатиме нейтралізацію кислоти.
9. Роль води як розчинника у хімічних реакціях (тема «Розчини»).
Завдання: дослідіть, чи взаємодіють харчова сода і лимонна кислота у кристалічному стані і у водному розчині.
Реактиви та обладнання: харчова сода, лимонна кислота, стакани, вода, чайна ложка.
У два стакани всипте по половині чайної ложки харчової соди і лимонної кислоти. Суміш перемішайте. Що спостерігаєте?
Потім в один стакан додайте воду об’ємом 2-3 мл. Що спостерігаєте?

10. Вирощування кристалів (тема «Розчини»)
Завдання: виростити кристал або кристали з насиченого розчину кухонної солі або мідного купоросу.
Мета експерименту: навчитися готувати насичений розчин куховарської солі або інших речовин, вирощувати кристали різних розмірів, закріпити уміння і навики при роботі з речовинами і хімічним обладнанням.
Обладнання: стакан і літрова банка для приготування розчину, дерев'яна ложка або паличка для перемішування, сіль для експерименту – кухонні сіль, мідний купорос, гаряча вода, приманка – кристал солі, підвішений на нитці, лійка фільтрувальний папір.
Методика проведення експерименту:
Приготуйте насичений розчин солі. Для цього спочатку налийте в банку гарячої води до половини її об'єму, потім порціями додайте відповідну сіль, постійно перемішуючи. Додайте солі до тих пір, поки вона не перестане розчинятися. Відфільтруйте отриманий розчин в стакан через лійку з фільтрувальним папером або ватою і залиште розчин охолоджуватися на 2-3 години. Внесіть до охолодженого розчину приманку – кристал солі, підвішений на нитці, обережно накрийте розчин кришкою і залиште на тривалий час (2-3 дні і більш).
Результати роботи і висновки:
Вивчайте свій кристал і відповідайте на питання:
•      Скільки днів ви вирощували кристал?
•      Яка його форма?
•      Якого кольору кристал?
•      Прозорий він чи ні?
•      Які розміри кристала: висота, ширина, товщина?
11. Властивості полімерів.
Завдання: дослідіть фізичні властивості поліетилену.
Реактиви та обладнання: поліетилен (шматочки, стержень від пасти до кулькової пластмасової ручки), стакан, вода.
Порядок виконання
а) Фізичні властивості поліетилену. Розгляньте шматочок
поліетилену. Які в нього фізичні властивості (колір, запах, відчуття на дотик, прозорість)? Налийте у стакан води і помістить туди шматочок поліетилену. Що ви спостерігаєте? Порівняйте густину поліетилену і води.
б) Вплив температури на поліетилен. У жерстяну банку налийте кип’яток, опустіть в посудину попередньо очищений від пасти стержень.
Через 5-6 хвилин обережно вийміть стержень з води і переконайтесь в тому, що він згинається. Як називається ця властивість пластмас?
Будьте обережні в поводженні з кип’ятком.

12. Властивості жирів.
Завдання: доведіть, чи розчиняється олія в одеколоні.
Реактиви та обладнання: олія, одеколон, стакан.
Порядок виконання
У стакан налийте 3-5 мл одеколону і додайте 1-2 краплі олії. Суміш збовтайте. Що спостерігаєте? Який можна зробити висновок?
13. Жири
Жири рослинного походження(соняшникова, кукурудзяна, оливкова олія) зазвичай мають у молекулі один або кілька подвійних зв’язків між атомами Карбону.
Якими дослідами це можна підтвердити?
Запишіть відповідні рівняння реакції.


13. Виявлення крохмалю в харчових продуктах і овочах.
Завдання: дослідіть на наявність крохмалю хлібобулочні, макаронні вироби, а також картоплю, цибулю, часник, яблуко.
Реактиви та обладнання: йод (спиртовий розчин, w = 5%), білий хліб, борошно, картопля, цибуля, часник, яблуко.
Порядок виконання
Нанесіть по одній краплі йодної настоянки на зрізи овочів та фруктів, зазначених в таблиці, а також на шматочок білого хліба, борошна. Що ви спостерігаєте?
Зробіть висновок про наявність крохмалю в деяких інших продуктах харчування.

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА
“Визначення вітаміну С в деяких продуктах
1. Спиртовий розчин йоду розведіть з водою до кольору міцного чаю.
2. Додайте в розчин крохмальний клейстер до появи синього забарвлення.
3. Візьміть 1 мл соку лимону, до нього по краплях додайте клейстер. Спостерігайте за забарвленням. Якщо розчин йоду (синій колір) знебарвиться – те аскорбінової кислоти (вітаміну С) багато, якщо ні – то мало.
4. Виконайте подібні досліди з капустяним розсолом, компотом, яблучним соком.
5. Нагрійте яблучний сік. Повторіть дослід з нагрітим соком.

6. Зробіть висновок та оформіть результати роботи.

четвер, 15 січня 2015 р.

Методичні рекомендації роботи в МАН

Методичні рекомендації роботи в МАН (для завантаження натисніть на текст)

Презентація кабінету хімії


Основні вимоги до написання, оформлення та представлення учнівських науково-дослідницьких робіт

Основні вимоги до написання, оформлення та представлення 
учнівських науково-дослідницьких робіт

Основні вимоги
Загальні положення
1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.
Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень Малої академії наук України.
2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень чи пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.
У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.
Назва роботи має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.
3. До наукової роботи обов'язково додаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).
Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.
4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.
5. До розгляду не приймаються роботи, тема та зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені в попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел і власних висновків з обраної тематики.
Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких
робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.
Також до розгляду не приймаються роботи без тез, відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог.
Структура роботи
Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).
Вимоги до змісту роботи
1. Титульний аркуш.
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком.
2. Тези.
У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.
У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАНУ; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності – науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника.
3. Зміст.
Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.
Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.
4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).
Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.
Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.
5. Вступ.
У вступі коротко обґрунтовується актуальність і доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи та зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.
У випадку використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).
Обсяг вступу – 2-3 сторінки.
6. Основна частина.
Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.
В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.
Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.
7. Висновки.
Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.
8. Список використаних джерел.
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582  – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Наприклад:
книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.
збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.
стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.
Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.
Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.
Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.
9. Додатки.
У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.
Правила оформлення роботи
1. Загальні вимоги.
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).
Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові.
Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.
2. Правила нумерації в роботі.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.
Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.
Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.
У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.
Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.
Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».
Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».
Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».
3. Правила цитування та посилання на використані джерела.
Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.
Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».
Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».
Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.
Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На  всі  таблиці   роботи  мають  бути посилання  в  тексті,  при  цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
4. Правила оформлення формул.
Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.
Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.
Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.
Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.
5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.
Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.
Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.
Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.
Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки ¾ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад:«Продовж. табл. 1.2».